пятница, 19 ноября 2010 г.

Технології Веб-2

Веб 2.0 (англ. Web 2.0) — поняття, яким користуються для позначення ряду технологій та послуг інтернету, точніше його частини — всесвітньої павутини, відомої також як Веб (англ. WWWeb). Окрім цього цим поняттям описують зміну сприйняття інтернету користувачами.
Термін було запроваджено у 2004 видавництвом О'Рейлі (англ. O'Reilly Media) та комерційним організатором серії конференцій під назвою «Web 2.0», — МедіаЛайв (англ. MediaLive, сьогодні англ. CMP Technology).

Відмінності Web 1.0 та Web 2.0

Предмет обговорення Web 1.0 Web 2.0 Нові риси
Учасники 1. розробник і користувач
2. автор контенту і читач
1. користувач як співрозробник
2. читач як співавтор
3. товариство
Право на участь; скасування сторонньої регламентуючої сторони (модерції);
Програмне забезпечення 1. ПЗ створювалось для ПК
2. ПЗ — товар
3. закриті вихідні коди, АРІ
4. ліцензійний продаж
5. прив'язка ПЗ до обладнання
6. націленість на винахід
6. запланований реліз
7. для перегляду контенту використовується браузер
1. ПЗ створюється для веб
2. ПЗ — сервіс, додаток
3. відкриті вихідні коди, API, open-source software
4. ПЗ може бути безкоштовним
5. софт поверх обладнання
6. пошук застосування вже винайденому
7. «вічна бета»
8. альтернативні засоби сприйняття
Веб як платформа; зняття та розмивання бар'єрів та обмежень (вільний доступ, універсальність, спрощення);
Контент 1. Поповнення баз данних:
а) плата постачальнику контенту;
б) наймання добровольців;
2. Данні організовуються таксономічно (ієрархія рубрик);
3. Засоби збереження данних — каталог, бібліотека, сховище;
4. Односторонні посилання;
5. Форма представлення — персональні сторінки;
6. Статичний сайт;
7. Адресу має сторінка сайту;
8. Джерело — розум автора контенту;
9. Меню навігації сайту для роботи з данними цього сайту;
10. Копірайт;
11. Для сприйняття контенту потрібне відвідування сайту, переходячи по посиланню чи закладці;
1. Поповнення баз данних — те, що має один, відразу стає доступне кожному;
2. Данні організовуються фолксономічно;
3. Засоби використання данних — API-інтерфейси;
4. Автоматичні двосторонні посилання;
5. Форма представлення — блоги;
6. Динамічний сайт;
7. Адресу має мікроелемент контенту;
8. Джерело — колективний розум;
9. Інтерфейс для роботи з данними по всій мережі;
10. «Вільна» ліцензія GNU FDL;
11. Для сприйняття контенту не потребується відвідування сайту — можливість читати RSS -стрічки;
Мережа як єдиний колективний розум, атомізація контенту, агрегація, синдикація
Події 1. Замовлення та виготовлення програмного забезпечення;
2. Публікація контенту авторами і сприйняття його читачами;
3. Звертання до третьої особи — посередника для задіяня його ресурсів;
4. Великі, не багато численні угоди;
1. Співпраця через відділ технічної підтримки програмного забезпечення;
2. Взаємодія, додавання властивостей, цінності, створення спільного контенту кожним учасником;
3. Самообслуговування, яке засноване на партнерській архітектурі сервісу — сервіс лиш посередник між користувачами, які використовують їх власні ресурси;
4. Дрібні багато численні транзакції;
Співпраця;, самодіяльність; масові одиничні взаємовідносини;
Цінність та вартість 1. Вся цінність в ПЗ — хто володіє ПЗ, той і заробляє на цьому гроші;
2. Інтернет цінний як джерело інформації;
1. Вся цінність в базах данних — хто володіє базами данних та сервісами для роботи з ними, той заробляє на цьому гроші;
2. Інтернет цінний як інструмент комунікацій;
Робота з базами данних; сервіс, а не продукт; економія часу та уваги;


Технології Web 2.0

Web 2.0 базується на декількох старих, однак по новому осмислених технологіях:
Ці технології дозволили винести веб на якісно новий рівень, однак потрібно усвідомлювати, що самі по собі дані технології не є революційними, революцію Web 2.0 зробили методики використання даних технологій.

Складові компоненти

Web 2.0 можна також охарактеризувати його складовими компонентами, тобто тими новими можливостями і застосуваннями, що надають вебу нового забарвлення.

Веб-сервіси

Веб-синдикація

Mash-up

Мітки (теги)

"Розумні (динамічні) помічники"

Використовуються технології, що дозволяють під час користування сторінкою надавати користувачеві потрібну інформацію, враховуючи його(або загальний) досвід користування даним сайтом.
  • випливаючі підказки
  • автодоповнення
  • «розумний пошук»

 Соціалізація

Використання розробок, які дозволяють створювати співтовариство. В поняття соціалізації сайту можна також включити здатність індивідуальних налаштувань сайту і створення персональної зони (особисті файли, зображення, відео, блоги) для користувача, щоб користувач відчував свою унікальність. Заохочення, підтримка і довіра «колективному розуму» . При формуванні співтовариства велике значення має змагальний елемент, Репутація або Карма, які дозволяють співтовариству саморегулюватись і ставить користувачам додаткові цілі присутності на сайті.

 Приклади Веб 2.0 проектів

Інтерактивне спілкування

Чат - це спілкування в інтернеті, коли розмова ведеться в реальному часі. Зміст чату існує тільки “тут і зараз” - чат виглядає як вікно, в якому йде потік повідомлень від всіх учасників чату. Для того, щоб спілкуватися в чаті, потрібно просто вибрати собі ім’я, під яким ви “з’явитеся” в нім, і послати в чат повідомлення, яке відразу ж з’явиться в загальному потоці.
Архіви чатів в чистому вигляді, як правило, не мають сенсу, оскільки текст виглядає суцільною мішаниною, в якій дуже важко зрозуміти, хто, кому і яке повідомлення посилав.
Оскільки в чаті, на відміну від форуму, не можна залишити повідомлення “про запас”, чат фактично існує, тільки якщо в нім в деякий момент часу зустрілися хоч би дві люди. Як правило, чат - це молодіжна тусовка, а не інструмент для дискусії.
(від англ. to chat - базікати)

Чат - це спілкування в інтернеті, коли розмова ведеться в реальному часі. Зміст чату існує тільки “тут і зараз” - чат виглядає як вікно, в якому йде потік повідомлень від всіх учасників чату. Для того, щоб спілкуватися в чаті, потрібно просто вибрати собі ім’я, під яким ви “з’явитеся” в нім, і послати в чат повідомлення, яке відразу ж з’явиться в загальному потоці.
Архіви чатів в чистому вигляді, як правило, не мають сенсу, оскільки текст виглядає суцільною мішаниною, в якій дуже важко зрозуміти, хто, кому і яке повідомлення посилав.
Оскільки в чаті, на відміну від форуму, не можна залишити повідомлення “про запас”, чат фактично існує, тільки якщо в нім в деякий момент часу зустрілися хоч би дві люди. Як правило, чат - це молодіжна тусовка, а не інструмент для дискусії.
Чат - сервіс обміну текстовими повідомленнями в режимі реального часу. Чат дозволяє багатьом користувачам одночасно спілкуватися між собою
Форум — інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в інтернеті. На форумі створюються теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Всі, кого цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі. На форумі є адміністратори (власники форуму) та модератори (обслуговуючий персонал, який стежить за виконанням установлених правил і порядку). Форуми можуть бути присвячені програмному забезпеченню, автомобілям, футбольній команді і т. д.

Веб-форум

Веб-форум — це клас веб-застосунків для організації спілкування відвідувачів веб-сайту. Термін відповідає значенню початкового поняття «форум». Форум пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає у створенні користувачами тем у розділах і можливістю обговорення всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, являє собою тематичну гостьову книгу. Найпоширеніше ділення веб-форуму: розділи→теми→повідомлення.
Звично повідомлення несуть інформацію «автор-тема-зміст-дата/час». Повідомлення та всі відповіді на нього створює гілку (тему, тред, трєд, топік, топ). Відхилення від початкової теми обговорення часто заборонене правилами поведінки форуму. За дотриманням правил слідкують модератори та адміністратори — учасники, наділені можливістю редагувати, переміщати та видаляти чужі повідомлення у визначеному розділі чи темі, а також контролювати доступ до них інших учасників.
На форумах може застосовуватися надзвичайно гнучке розмежування доступу до повідомлень. Так, на одних форумах створення нових повідомлень доступні будь-яким випадковим відвідувачам, на інших — необхідна попередня реєстрація (найбільш поширений варіант) — ці та інші форуми називають відкритими. Застосовується і змішаний варіант — коли деякі теми можуть бути доступні до запису всіх відвідувачів, а інші — тільки зареєстрованим учасникам. Крім відкритих, існують закриті форуми, доступ до яких визначається персонально для кожного учасника адміністраторами форуму. На практиці також нерідко зустрічається варіант, коли деякі розділи форуму загальнодоступні, а решта доступна тільки вузькому колу учасників.
Під час реєстрації учасники форуму можуть створювати профілі — сторінки з відомостями про даного учасника. У своєму профілі учасник форуму може повідомити інформацію про себе, налаштувати свій аватар або підпис, що буде автоматично додаватися до його повідомлень. Підпис може бути статичним текстом або містити графічні зображення, в тому числі так звані юзербари.
 ЩО ТАКЕ ICQ
ICQ - це програма, що дозволить Вам завжди знати, чи потрібна Вам людина у мережі. Користуючись нею, Ви зможете відправити повідомлення або файл кожному з тих, кого Ви внесете до списку користувачів - за умови, звичайно, що в цих людей також установлена ця програма. Природно, Ви зможете також одержувати повідомлення або файли. 

Електронна пошта

Електронна пошта.
Електронна пошта, яка забезпечує пересилання електронних документів в глобальній ком’ютерній мережі, стала найпоширенішою службою INTERNET. Електронні листи разом з довільними додатками до них розбиваються на окремі частини (пакети), які передаються до адресата незалежно і можливо різними маршрутами. Після того, як всі пакети прибудуть до адресата, з них збирається первинне повідомлення. Як правило, цей процес триває в межах однієї хвилини, навіть якщо адресати знаходились в різних кінцях планети.
Використання електронної пошти передбачає наявність поштової програми, яка дозволяє:
· читати пошту, що надходить;
· відправляти пошту;
· відповідати на повідомлення, що надходять;
· надсилати повідомлення іншим користувачам через електронну пошту;
· зберігати повідомлення на майбутнє;
· читати раніше збережені повідомлення.
Кожен вузол INTERNET, що відправляє або приймає пошту, має спеціальну поштову адресу та особу, що відповідає за роботу вузла (postmaster), яка відповідає за доставку повідомлення. Postmaster також надає консультації у випадку некоректної роботи електронної пошти. Для знаходження адреси e-mail потрібної особи, можна звернутися до відповідних довідкових серверів в INTERNET.
Значною перевагою електронної пошти в порівнянні із звичайною є можливість розсилання одного повідомлення по багатьох адресах одночасно.Для цього потрібно перерахувати всіх адресатів у відповідному полі e-mail програми. Списки поштової розсилки (mailing list) - це спосіб, за допомогою якого організується взаємодія групи користувачів, зацікавлених в обміні повідомленнями один з одним та в проведенні спільних (можливо групових) дискусій. Списки поштової розсилки відрізняються від груп новин тим, що кожен учасник списку автоматично отримує по електронній пошті окремий екземпляр будь-якого повідомлення, яке з’являється в даному списку поштової розсилки. Списки поштової розсилки менші за обсягом від груп новин; вони бувають специфічні і строгі за змістом. Список поштової розсилки має власну поштову адресу. Деякі списки контролюються або модеруються. Це означає, що модератор продивляється повідомлення електронної пошти i вирішує, які з них розсилати.
Переваги та недоліки електронної пошти
Найбільш популярною можливістю Internet є електронна пошта (e-mail). Для більшості користувачів Internet служить дешевшим та зручнішим способом передачі повідомлень приятелям у місті та колегам по всій Земній кулі.
Електронна пошта (скорочено можна зустріти ще e-mail) означає процес передачі повідомлень по комп'ютерній мережі. Замість того, щоб писати листа, заклеювати його в конверт та опускати його у поштову скриньку, можна послати повідомлення по Internet будь-якому користувачеві.
Переваги електронної пошти цілком очевидні:
По-перше, вона дешева, частіше дешевша за відправку листа і майже дешевша за телефонний виклик.
По-друге, вона діє дійсно дуже швидко. Повідомлення знаходять адресата за лічені секунди.
По-третє, користуватися електронною поштою дуже зручно. Не потрібно думати про часові пояси та підраховувати їх перекриття (день або ніч).
По-четверте, за допомогою електронної пошти одне і теж саме повідомлення можливо одночасно переслати декільком особам.
По-п'яте, можливо робити копії повідомлень, а потім пересилати іншим абонентам.
Як і будь-яка інша система сервісних програм, електронна пошта має свої сильні та слабкі боки. Вона дуже схожа на телефон та традиційну пошту. У табл. 3 наведено деякі порівняльні характеристики.
Таблиця 3
Характеристика Телефон Пошта
звичайна Електронна пошта
швидкість висока низька помірна
синхронізація потрібна не потрібна не потрібна
формальність змінюється змінюється помірна
відповідальність низька висока помірна
конференцзв'язок невеликий односторонній кожний з усіма
захист середній високий низький
Проаналізуємо ці характеристики.
Швидкість. Телефонний зв'язок - це термінова передача інформації. Час, необхідний для передачі інформації засобами електронної пошти, складає від декількох секунд до одного дня. Звичайна пошта приходить, у кращому випадку, на наступну добу, або за кілька днів.
Синхронізація. Вартість, яку доводиться сплачувати за швидкий зв'язок по телефону, полягає в тому, що обидва абоненти знаходяться як правило біля телефону одночасно. Електронна пошта та звичайна пошта - асинхронні системи. Відправник посилає листа, коли він готовий, а той, хто отримує, читає його, коли у нього є вільний час. Такий спосіб зв'язку зручний, коли абоненти знаходяться на великій відстані один від одного (наприклад, за декілька часових поясів) і розпорядок дня у них різний.
Формальність. Від дотримання різного сорту формальностей значною мірою залежить результат спілкування. Розмовляючи по телефону, можна легко знайти відповідний тон: до одного співбесідника можна звертатися офіційно, до другого - по-дружньому. Теж саме характерне і для звичайної пошти. Можливо вибирати з множини видів кореспонденції (рукописні записи, друковані ділові листи і т.д.) ті, що найбільш підходять для даного конкретного випадку. Електронна кореспонденція завжди набирається на клавіатурі, але в жодному підручнику з машинопису не знайдете матеріалів про те, які формальності слід зберігати при листуванні електронною поштою. Окрім того, індивідуальність в електронній пошті завжди закрита, тобто адреса електронної пошти будь-якого великого босу зовні нічим не відрізняється від сотні інших адрес.
Відповідальність. Спілкування в письмовій формі передбачає більшу власну відповідальність, ніж усне спілкування. Коли в розмові по телефону ви сказали дещо таке, про що пожаліли би в майбутньому, то в останньому випадку ви можете заявити, що нічого подібного не говорили. Але коли ви захочете поступити подібним чином при спілкуванні електронною поштою, то виявиться, що хто-небудь записав копію такого повідомлення у файл і може пред'явити його відповідним службам. "Паперову пошту" також можливо підробити, але це дуже важко: довелось би підробляти печатки, поштові марки, підписи і т.д.
Конференцзв'язок. Розглянемо можливість спілкування групи людей. Телефон - чудовий засіб, але лише не для численних груп абонентів. Конференцзв'язок дозволяє спілкування людей один з одним, однак за мірою зростання чисельності групи, планування і регулювання такого зв'язку стає дуже складним процесом. Електронна пошта дозволяє формувати великі групи і будь-який член групи може в будь-який час здійснити зв'язок з рештою її членів. Це робить електронну пошту корисною як для розповсюдження інформації, так і для опитування груп. Поштова звичайна система, в якій повідомлення виходять з однієї точки і розсилаються усій групі - дуже непросте завдання.
Захист. Система захисту електронної пошти, як правило, нижче порівняно з телефоном і звичайною поштою. Якщо зберігати обережність, то лист, надісланий звичайною поштою, може залишатись у закритій скринці поштового відомства, доки не попаде в руки адресату. Для підслуховування телефонних розмов необхідний доступ до засобів зв'язку, а це викликає великі технічні труднощі. Електронна пошта іде достатньо непередбаченим шляхом через різноманітні комп'ютери, захист яких від несанкціонованого доступу невисокий. Існують спеціальні програми підвищеного захисту, що кодують повідомлення, намагаючись компенсувати недостатній захист технічних засобів, але вони використовуються тільки небагатьма користувачами.
Загальне правило говорить: при підвищених вимогах до таємності інформаційних повідомлень електронною поштою користуватися не варто.
Недоліки електронної пошти
Звичайно, електронна пошта не може бути панацеєю від усіх недоліків і не зможе замінити чудово оформленого звіту чи особистої зустрічі. За своєю природою електронна пошта має деякі обмеження.
Неможливість форматувати текст. Електронна пошта пересилає повідомлення, але не може замінити документ текстового процесора. Текстові повідомлення, передані електронною поштою Internet, містять тільки тексти і не містять жодного спеціального форматування, наприклад, жирного шрифту або курсиву. Можливо тільки вводити повертання каретки для форматування абзаців та рядків.
Напевно, у найближчому майбутньому ці обмеження електронної пошти будуть переборені. Наприклад, зараз за допомогою інформаційної служби CompuServe можна пересилати повідомлення, що містять жирний шрифт та курсив, а також інші шрифти. Щоправда, для цього потрібні спеціальні програми-штурмани. Без сумніву, скоро така можливість з'явиться і в Internet.
Неможливість бачити обличчя співрозмовника та чути його голос. Багато людей вважають повідомлення електронної пошти різновидом бесіди. Дуже часто люди пишуть так, ніби вони "розмовляють неформально". Однак співбесідник не може бачити міміку вашого обличчя і слухати інтонацію вашого голосу. У результаті те, що ви вважаєте насмішкою або саркастичним зауваженням, той, хто читає пошту, може сприйняти як дещо дуже серйозне.
Звичайно, тут проявляється особиста та культурна проблема, наприклад, англійці дуже слабо реагують на гумор, тому в повідомленнях для нихслід уникати саркастичних зауважень.
В останній час користувачі електронної пошти винайшли декілька способів кращої передачі змісту повідомлення. Наприклад, у кінці рядку можливо побачити символи g. Вони позначають слово grin (посмішка). Інколи в повідомленні можливо зустріти символи ? - невелика мордочка, що посміхається.
Більшість людей називають такі символьні обличчя емограмами (emoticons). Розроблені спеціальні підручники для передачі емоцій. Наприклад, S.Godin. The Smily Dictionary. Словник посмішок.
Крім того, маємо ще багато інших способів, за допомогою яких люди намагаються скорочувати свої повідомлення. Наприклад, широко застосовують досить туманні абревіатури: BTW (By The Way) - між іншим, ТІА (Thanks In Advance) - наперед вдячний, OTF (On The Floor) - дуже смішно і т.д.
Застосовуються також різноманітні способи виділення окремих слів, наприклад, для виділення слів застосовуються знаки підкреслювання (now!_) або знаки-зірочки (*now!*).

Пошук в Інтернеті

Правильно обрана стратегія пошуку - визначальний фактор під час отримання з Інтернету будь-якої
інформації 
Веб-каталоги — це один зі способів на організації та категоризації сайтів. Це модеровані і тематично погруповані збірки сайтів.
Каталоги дають змогу власникам сайтів (а також і іншим користувачам) зголошувати сайти разом з коротким описом до розгляду, а після перегляду і перевірки таке зголошення затверджується модератором каталогу. Категоризація сайту базується на змісті цілого сайту, а не окремих його сторінок або ключових слів. В залежності від змісту і, також, від механізму каталогу, сайт може бути приписаний до кількох категорій або підкатегорій, які відповідають його змісту.
Найбільш знаним та старішим каталогом є каталог Yahoo (http://dir.yahoo.com).

Типи каталогів

  • каталоги глобальні
Як правило такі в такі каталоги збираються ресурси з усього інтернету, часто каталоги багатомовні.
  • каталоги регіональні
У каталозі зібрані ресурси мають відношення певної місцевості: міста, села, району.
  • каталоги тематичні

Що таке Google?
Google - це гра із словом googol (гугол). Гугол - це 1 із ста нулями. У всесвіті не існує гугол чого-небудь. Так творці Google хотіли дати зрозуміти, що мета компанії - створити нескінченно величезну базу даних для пошуку.
Засновники
Компанію Google заснували двоє аспірантів Стендфордського університету: Ларрі Пейдж (Larry Page) і Сергій Брін (Sergey Brin). Їх завданням бал пошук необхідної інформації в масивному наборі даних. До 1996 року Ларрі і Сергій почали співпрацю на пошуковому сервері BackRub, який аналізував так звані "зворотні заслання" (back links), тобто кількість заслань в Інтернеті, ведучих на даний сайт.
Рік потому їх унікальний підхід аналізувати "зворотні заслання" придбав репутацію серед тих, хто бачив його у дії. Слух про нову технологію пошуку швидко поширився по всьому Інтернету.
До першої половини 1998 років Ларрі і Сергій продовжували удосконалювати своїй технології. Переслідуючи свою мету (створити величезну пошукову базу даних), вони купили дисків загальним об'ємом в терабайт (1024 гігабайт) і почали улаштовувати перший центр даних Google в гуртожитку в кімнаті Ларрі. Тим часом Сергій організував діяльність ділового центру і став звертатися до потенційних партнерів, готових запатентувати нову технологію пошуку. Серед таких партнерів був друг Ларрі і Сергія, засновник Yahoo Девід Філо (David Filo). Саме він порадив Ларрі і Сергію запустити свій власний пошуковий сервер.
Старт
До вересня 1998 року, зібравши інвестицій на $1,000,000, Ларрі і Сергій зареєстрували як юридична особа Google Inc. Їх перший офіс був відкритий 7 вересня цього ж року в парку Menlo (Menlo Park), в Каліфорнії (California). Також відкриття офісу сприяло найму на роботу в нову компанію першого службовця. Їм став Крейг Сильверстоун (Craig Silverstein), що є сьогодні директором технологій Google.
Ще в бета-версії Google.com обробляв 10,000 запитів в день. Преса звернула увагу на релевантні результати пошуку. З'явилися публікації в USA Today і Le Monde, що розхвалюють роботу Google. У грудні журнал РС назвав Google одним з 100 кращих web-сайтов і пошукових систем 1998 років. Google ставав відомішим в світі.
Повноцінний пошук
До лютого 1999 року офіс Google переїхав на Університетське Авеню (University Avenue) в Лягло Альто (Palo Alto). Гугл вже обробляв до 500,000 запитів в день. Red Hat став першим комерційним клієнтом, зобов'язавши Google поставити на частину серверів операційну систему з відкритим вихідним кодом Linux.
Після поповнення Google новими співробітниками стало очевидне, що в нинішньому офісі дуже мало місця. Проблема була вирішена після переміщення в поточний штаб Google, що знаходиться в Mountain View, Каліфорнія. Google продовжував привертати увагу і клієнтів, і користувачів, і преси. AOL/Netscape вибрав Google як свого пошукового сервісу і допоміг здолати рубіж 3 мільйони пошукових запитів в день. Стало ясно - Google розвивається. Те, що раніше було науково-дослідною роботою в коледжі, тепер стало справжньою компанією, що надає необхідний сервіс.
21 вересня 1999 року приставку beta прибрали з web-сайта.
Google продовжував розширюватися. Італійський портал Virgilio, як і провідний онлайновий довідник Великобританії Virgin Net (Мережева Діва), став клієнтом Google. Потік визнань, що складається з винагороди за новаторство в розвитку мережевих застосувань (Technical Excellence Award for Innovation in Web Application Development) від журналу РС і включення в декілька списків "кращий з". Кульмінацією стала поява Google в десятці кращих кібернетичних технологій за 1999 рік від журналу Time. Новаторство
Співробітники Google зробили безліч удосконалень до пошукового сервера: додали Google Каталог (Google Directory), заснований на проекті Відкритого Каталога Нетськейпа (Netscape's Open Directory Project), і можливість пошуку через безпровідні пристрої. Також Google ввів десять мовних версій для користувачів, що вважають за краще шукати на рідній мові.
Широка привабливість пошуку Google стала очевидна, коли в травні 2000 року сайт отримав Webby Award і винагороду Народний Вибір (People's Voice Award) за технічні досягнення. У своїй промові Ларрі і Сергій сказали всього п'ять слів: "Ми любимо вас, користувачі Google!" ("We love you, Google users!"). У подальшому місяці Google офіційно став найбільшим пошуковим сервером в світі, проиндексировав мільярд сторінок.
26 червня Google і Yahoo! оголосили про співпрацю, яка укріпила репутацію компанії. Тепер Google відповідав на 18 мільйонів запитів в день. У місяці, що послідував, ведення спільних справ було оголошене на всіх напрямах. Два портали додали пошук Google на свої сайти: провідний китайський портал NetEase і портал NEC's BIGLOBE в Японії.
Для залучення малого бізнесу до рекламування за ключовими словами Google створив AdWords. В кінці 2000 року, аби дати користувачам можливість пошуку з будь-якої крапки Мережі, Google ввів Google Toolbar. Це нововведення дозволяло шукати через Google, не заходивши на його сайт. Google Toolbar виявилася дуже популярна і з того часу була завантажена мільйонами користувачів.
2000-й рік закінчився, Google вже обробляв більше 100 мільйонів запитів в день. Пам'ятаючи про своє академічне коріння, Google почав пропонувати безкоштовні послуги пошуку школам, університетам і іншим освітнім установам у всьому світі.
У лютому Google почав важке завдання по перетворенню найбільшого в Інтернеті архіву Usenet в пошуковий формат. Google проиндексировал понад 500 мільйонів повідомлень, залишених за ці роки на дошках Usenet.
Глобальна аудиторія Google зростала і з'явилася можливість по збережених пошукових запитах скласти Дух Часу Google (Google Zeitgeist) - знімок бажань людства. Дух Часу Google відображає зміни наших інтересів.
Оскільки пошукові здібності примножилися, фінансовий стан компанії став соліднішим. На початок четвертого кварталу 2001 року Google оголосив про самоокуповування. Інформація без кордонів
Коло друзів Google продовжувало розширюватися. Угода з Lycos Корея принесла пошук Google азіатським користувачам Інтернету. У жовтні співпраця з Universo Online (UOL) зробила Google головним пошуковим сервером Латинської Америки. Нові торгівельні офіси були відкриті в Гамбурзі (Hamburg) і Токіо (Tokyo) для задоволення зростаючого міжнародного інтересу в рекламних програмах Google. Інтерфейс Google також розвинувся, надавши користувачам можливість пошуку на 26 різних мовах.
Тим часом пошуковий сервер Google вчився індексувати ряд нових типів файлів. У грудні вийшла бета-версія розширеного пошуку по картинках (звичайний пошук почався ще влітку з індексом в 250 мільйонів зображень). Також був запущений бета-пошук по каталогу Google, який дав можливість шукати і переглядати в більш, ніж 1,100 каталогах "Товари поштою", доступні раніше лише у пресі.
Грудень також приніс іншу звістку: індекс Google досяг 3-х мільярдів доступних для пошуку документів. В кінці року, відповідно до Духу Часу, Google представив картину пошуку за 2001 рік.
Продовження історії
Любов до Google з боку технологічного суспільства (інженерів, програмістів, вебмастеров) відбилася в лютому 2002 року, коли Google узяв верх в багатьох номінаціях 2001 Search Engine Watch Awards. На нім співтовариство вебмастеров віддало призове місце Google за Видатний Пошуковий Сервіс (Outstanding Search Service), Кращий Пошуковий Сервер по Зображеннях (Best Image Search Engine), Кращий Дизайн (Best Design), Найбільш Доброзичлива Пошукова Система для Вебмастера (Most Webmaster Friendly Search Engine), і Кращий Пошук Майбутнього (Best Search Feature).
Аби допомогти вирішити ресурсоємні наукові завдання, Google використовує неактивні проміжки на комп'ютерах користувачів, Google Toolbar, що встановили. Таким чином, некомерційна науково-дослідна робота Стендфордського університету Folding@home, в якій, використовуючи ресурси мільйонів комп'ютерів, аналізується структура білків ока для покращуваного лікування безлічі хвороб.
У лютому 2002 була перетворена рекламна система AdWords, здобувши широку популярність в світі. У вересні в бета-версії були запущені Новини Google, що надають доступ 4,500 провідним новинним джерелам зі всього світла. У тестовому режимі в грудні 2002 запущена служба Froogle, що допомагає користувачам знайти потрібний продукт. Froogle перериває мільйони релевантних сайтів і представляє користувачам безліч джерел із специфічним продуктом, відображуючи до нього картинки і ціни.
Мета компанії як і раніше залишається незмінною: зробити доступною всю інформацію в світі.

 

Використання браузера

Браузер (англ. browser МФА: [ˈbraʊ̯zɚ] бра́взер — переглядач) — програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернет, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на веб-сторінці. Тексти та малюнки можуть містити посилання на інші веб-сторінки, розташовані на тому ж веб-сайті або на інших веб-сайтах. Веб-переглядач з допомогою посилань дозволяє користувачеві швидко та просто отримувати інформацію, розміщену на багатьох веб-сторінках.

Принцип роботи

Веб-переглядач під’єднується до сервера HTTP, отримує з нього документ і форматує його для представлення користувачеві або намагається викликати зовнішню програму, яка це зробить, залежно від формату документа. Формати документа, які веб-переглядач повинен представляти без допомоги зовнішніх програм, визначає World Wide Web Consortium (скорочено W3C). До них належать формати текстових документів HTML та XHTML, а також найпоширеніші формати растрової графіки GIF, JPEG та PNG (останній — розробка W3C). Якщо ви читаєте цей текст з екрана монітора, то в даний момент ви користуєтесь веб-переглядачем.
Адресування сторінок відбувається за допомогою URL (Uniform Resource Locator, RFC 1738), який інтерпретується, як адреса, що починається з http: для протоколу HTTP. Багато навігаторів також підтримують інші типи URL та їх відповідні протоколи, як, наприклад, gopher: для Gopher (ієрархічний протокол гіперпосилань), ftp: для протоколу перенесення файлів FTP, rtsp: для Протоколу потоків реального часу RTSP, та https: для HTTPS (HTTP Secure, що розширює HTTP за допомогою Secure Sockets Layer SSL або Transport Layer Security TLS).

Популярні переглядачі

Сьогодні є ціла низка програм для навігації в Інтернет. Найпопулярніші з них: Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox, Google Chrome, Safari, Opera. Кожний переглядач має свої відмінності в інтерпретації гіпертексту, що пов’язано з різною реалізацією рушіїв відображення та створенням пропрієтарних тегів для розширення можливостей стандартного HTML. Так, один текст може бути відтворено по різному в Internet Explorer та Mozilla Firefox. Багато Інтернет-сервісів оптимізують свої сторінки під один стандарт, віддаючи повагу одному переглядачу (приклад Flickr з Mozilla Firefox). Найпершим веб-переглядачем був Mosaic.

перші кроки в інтернеті

Поняття глобальної комп’ютерної мережі.
Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) – це сукупність віддалених один від одного комп’ютерів–вузлів, сумісна взаємодія яких забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host – вузли) і спеціалізовані комп’ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів. Користувачі комп’ютера стають абонентами мережі після під’єднання свого комп’ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі охоплюються телекомунікаційними структурами, які об’єднують локальні інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв’язку, методи під’єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під’єднання локальних мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів.


Історія виникнення і розвитку INTERNET.
Історія INTERNET починається з 1969 року, коли Міністерством Оборони США було ініційовано створення першої локальної мережі під назвою ARPANET (адміністрування передових дослідницьких проектів). Метою цих досліджень було вивчення можливостей об’єднання ресурсів багатьох комп’ютерів в єдиній системі. Спочатку мережа складалась з чотирьох комп’ютерів (трьох в Каліфорнії та одного в Юті). Створення ARPANET було експериментом уряду США в галузях мереж комутацій пакетів. ARPA, (Department of Defense (DOD) Advanced Research Projects Agency - Агенство Перспективних досліджень Міністерства оборони США), який пізніше став називатися DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency), об’єднало дослідників, надавши їм можливість колективно використовувати апаратні і програмні ресурси, бази даних, та іншу інформацію. Через деякий час до ARPANET були підключені інші експериментальні мережі: PRNET (packet radio) і SATNET (packet satellite). Об’єднання мереж було реалізовано з використанням розробленої спеціально для цієї мети технології міжмережної взаємодії TCP/IP, фінансованої DARPA. Ця мережа з’єднувала науковців, задіяних у військовій тематиці, з окремими комп’ютерними центрами. В 1986р. Міністерство оборони розділило цю систему на дві підсистеми – військову і цивільну (ARPANET і MILNET ) у зв’язку з проханням науковців США, але з’єднання, зроблене між мережами, дозволило їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з’єднання було названо DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне з’єднання почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet мала поява Ethernet технології - технології локальних мереж. Це дозволило підключати до ARPANET не тільки окремі комп’ютери, але і локальні та корпоративні мережі великих організацій. На початковій стадії розвитку доступ до ARPANET обмежувався військовими та організаціями, які працювали за контрактом з військовими, університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х років була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп’ютерів, працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET - всесвітню мережу телеконференцій.
На початку 1980-их років з’явились такі мережі, як Computer Science Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки спеціальним з’єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися інформацією між різними мережами.
Наступний важливий момент в розвитку INTERNET пов’язаний з створенням в 1986 році мережі Національного Наукового Фонду США, мережі NSFNET (National Science Foundation Network). Використовуючи існуючу ARPANET-технологію, NSFNET об’єднала дослідників всієї країни п’ятьма суперкомп’ютерними центрами у провідних університетах США, зв’язавши їх між собою 56 КБіт/сек телефонними каналами зв’язку, що на той період часу було неймовірно швидко. В подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В кожному регіоні кожен університет з’єднувався із своїми найближчими сусідами. В результаті таких з’єднань створилась єдина комп’ютерна мережа США. Зв’язок університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід зазначити, що в цей час суперкомп’ютери були в розпорядженні тільки військових і розробників у великих організаціях. Створення потужнішої мережі, зв’язаної швидкісними каналами зв’язку викликало масове під’єднання до NSFNET різних регіональних, університетських, академічних мереж по всій країні. На сьогоднішній день до NSFNET під’єднано близько 20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті замінила і витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і CSNET, абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп’ютерних технологій, масово перепід’єднались до NSFNET. CSNET припинила своє існування в 1991 році.
Значне зростання мережного трафіку і кількості під’єднаних до мережі абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987 році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і розвиток NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка складалася з 13 територіально розподілених центрів, об’єднаних між собою вже цифровими швидкодіючими каналами зв’язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек. Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc), створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET: Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI Communication Corporation.
На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна частина мережі функціонує на каналах зв’язку T3 швидкістю 45 Mbps.

Послуги комп’ютерної мережі INTERNET.
INTERNET надає такі основні види послуг:
1) e-mail – електронна пошта;
2) групи новин;
3) списки поштової розсилки;
4) доступ до файлів віддалених комп’ютерів;
5) сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднаними до INTERNET;
6) пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
7) спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;
8) доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).
З додаткових послуг можна виділити наступні:
· широка передача MultiMedia;
· RadioInternet;
· розмовний конференційний зв’язок;
· безпечні угоди;
· відеоконференційний зв’язок;
· безпровідне з’єднання.